Покрівельні нафтові бітуми по держстандарту

Нафтовий покрівельний бітум призначений для будівельних робіт, і характеризується, як речовина смолянистого виду, що складається, згідно ДСТУ, з:

• Металовмісних сполук;
• Сполук азоту;
• Кисневих з’єднань;
• Вуглецевих елементів.

Розчиняється бітум в бензолі, сірковуглеці, та інших органічних речовинах. Вода для бітуму є відразливим середовищем, і ніяким чином не впливає на бітумні поверхні. Існуючий різновид бітуму буває в рідкому (наприклад, нафта) або твердому (наприклад, асфальт) стані.

У разі застосування бітуму в твердому вигляді необхідно орієнтуватися на область його використання. Також звертають увагу, наскільки він пластичний, в’язкий, крихкий і аморфний.

Бітум, що знаходиться в рідкому стані, повинен мати певну в’язкість і склад летючих масел. Початковою сировиною для виготовлення бітуму для покрівлі є нафта. За допомогою перегонки нафти можна виділити речовини: нафта, гас, бензин або різні мастильні речовини. В результаті даної процедури, можна отримати важкий залишок для виготовлення будівельного бітуму.

Так як нафта буває різної консистенції, то кількість такого важкого залишку є в прямій залежності від якості нафти. Подальша технологія виробництва будівельного бітуму заснована на таких процесах, як:

• Атмосферна сепарація;
• Вакуумна дистиляція;
• Окислення (змішування твердих залишків).

Щоб отримати бітум необхідної в’язкості, важкі залишки нафтової переробки продувають (окислюють). Гудрон і кисень, взаємодіючи між собою, окисляє бітум і утворює в ньому високомолекулярні компоненти. Така технологічна переробка дає можливість виробляти дуже якісний бітум покрівельний відповідно до вимог ДСТУ.

Існує й інший метод виробництва після перегонки нафти. Процес змішування дозволяє отримати компаундированний матеріал. При цьому гудронову речовину обробляють рідким пропаном і перемішують з очищеними маслами.

Характеристики бітуму

Пластичність визначається:

• Вмістом маслянистих елементів;
• Тривалістю впливу механічних впливів;
• Температурним параметром.

Відповідно до ДСТУ, бітумний матеріал проходить випробування на приладі, під назвою дуктилометр. Досліджуваний матеріал розтягують до повного розриву, при температурі 0 і 25 °С. Пластичність бітуму відповідає довжині розтягнутої нитки під час розриву. Характеристика в’язкості даної речовини характеризує структуру і механічну здатність матеріалу в умовах різних температур. Низький температурний режим сприяє підвищенню в’язкості, а висока температура викликає зниження в’язкості.

Стандартний температурний показник розм’якшення становить 20-95 °С. Теплостійкість бітуму покрівельного нафтового характеризує температуру крихкості. Такий показник отримують при одночасному згинанні і охолодженні бітумного матеріалу до утворення перших тріщин. Нагріваючись, бітум утворює пар, який може спалахнути контактуючи з вогнем. Тому, пожежонебезпечний рівень покрівельного бітуму визначається температурою займання.

Такі дослідження проводяться на спеціальному приладі. У момент спалахування парів фіксується показник температури займання, який зазвичай переходить за межу 200 °С.

Найвища оцінка адгезивних властивостей бітуму, буде в тому випадку, якщо після кип’ятіння бітумна плівка залишилася на гравії.

Застосування бітуму

Широке і поширене застосування бітумного матеріалу здійснюється завдяки його різним властивостям. Візуальна оцінка не дозволяє розрізнити певний сорт бітуму, так як зовні бітуми всіх видів виглядають однаково. Тільки знаючи марку і ДСТУ бітуму, можна визначити його призначення (будівництво, дорожні покриття, покрівля).

Бітуми всіх марок не обмежуються терміном придатності. Завдяки цьому, бітумний матеріал довгостроковий в експлуатації і забезпечує стійкість і надійність кожної будівельної конструкції. Крім того, бітумна поверхня легко ремонтується і оновлюється при мінімальних фінансових витратах.